Науково-методична лабораторія виховної роботи і формування культури здоров’я КОІППО ім..В.О.Сухомлинського

Тематичне вивчення діяльності методичних кабінетів Вільшанського та Голованівського районів

Про деякі питання щодо організації виховної роботи у навчальних закладаху 2017/2018 навчальному році(лист МОНвід 27.07.2017 р. № 1/9-413)

http://koippo414.at.ua/index/klasnomu_kerivniku/0-9 ;

Основні орієнтири вихованняучнів1-11 класівзагальноосвітніхнавчальних закладів України(наказ МОНМС від 31.10.2011 p. № 1243

Лист МОН України №1/9-413 27.07.2017"Про деякі питання щодо організації виховної роботи у навчальних закладах у 2017/2018 н.р."

Патріотичне виховання (окремий розділ)

Абетка виживання

Я знаю напам'ять усі адреси, номери те­лефонів та імена людей, яким довіряю.

Люди, котрим я довіряю, – це мої батьки чи хтось інший, хто дбає про мене та хоче, щоб я був/була у безпеці.

Я пам'ятаю про телефони спеціального та негайного виклику: «101» (пожежна охо­рона), «102» (міліція), «103» (швидка медична допомога).

У мене є номери телефонів дільничного інспектора, соціальної служби й телефону довіри.

Я нікому не дозволяю принижувати й об­ражати мене.

Я не ходжу сам/сама по вулиці увечері чи вночі.

Я ніколи не розмовляю з незнайомими людьми, нікуди з ними не йду, нічого у них не беру, не сідаю до них в автомобіль.

Якщо мені загрожуватиме небезпека, я буду тікати, кричати, привертати до себе увагу.

Я не ввійду з незнайомцями до ліфту.

Я не впускаю в помешкання незнайомців, якщо я сам/сама вдома.

Я знаю, де лежить моє свідоцтво про на­родження.

Якщо зі мною трапиться щось недобре, я негайно розкажу людям, яким довіряю.

Я чітко та послідовно знаю, що робити­му, куди зателефоную, піду, кому розповім, якщо зі мною трапиться щось недобре.

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ В ІНТЕРНЕТІ

Я не надаю жодної особистої інформа­ції (ім'я, вік, адреса, номер телефону, но­мер школи, місце роботи батьків) без згоди батьків.

Якщо я отримаю інформацію, що змусить мене почуватися некомфортно, то одразу розповім батькам або вчителю.

Мої батьки знають усіх, із ким я спілку­юся в Інтернеті.

Я ніколи не погоджуся зустрітися з люди­ною, з якою познайомився/познайомилася в Інтернеті, без попередньої згоди батьків.

Якщо я вирішу зустрітися з цією люди­ною, то це буде людне місце, і я запрошу одного з батьків.

Я ніколи не вишлю свої фото людині, з якою познайомився/познайомилася через Інтернет, не порадившись із батьками.

Я не відповідатиму на листи чи прохання, що викликають у мене відчуття дискомфорту або сорому.

Разом із батьками ми встановимо мої пра­вила роботи в Інтернеті: час та сайти, які мені дозволено відвідувати.

ДОРОГА БОЛЮ І БОРОТЬБИ


Як свідчить статистика, в країні йде невпинний процес поширення наркоманії серед неповнолітніх і розповсюдження СНІДу. З початку 90-х років в Україні число наркозалежних щорічно збільшується на 10-12%, з цього числа на дорослих приходиться тільки 27%, тоді як на підлітків – 60%, а на дітей у віці від 11 до 14 років – 13%. Тому виникає нагальна потреба в розгортанні широкої роз’яснювальної та профілактичної роботи серед підростаючого покоління.

Що ж таке наркоманія? На древньогрецькій мові наркоманія означає "ступор" - нерухомість, безпам’ятство (запаморочення свідомості).

Наркоманія - це хворобливе захоплення деякими речовинами, ліками, які паралізують центральну нервову систему. Найбільш поширеними з них є: опій, гашиш (смолиста речовина, яку отримують із листя індійської коноплі, відома як маріхуана, анаша, харас, хусус), снодійні засоби, стимулятори центральної нервової системи, героїн та інші.

Героїн дуже активний наркотик. Одна мільйонна частина граму його на 1 кілограм ваги людини викликає галюцинації, коли його вживати, виникають стійкі гострі і затяжні психози, прослідковуються розлади свідомості, постійні приступи страху і т.д.

Чим шкідлива наркоманія? Чим вона страшна?

По-перше, якщо хворий не буде лікуватися, не змінить свого способу життя, то його організм швидко почне руйнуватись. Під дією наркотиків згорають нервові клітини, різко знижуються захисні реакції організму, людина швидко піддається захворюванням.

По-друге, наркомани не є повноцінними членами суспільства. Загальна деградація особистості починається в 15-20 разів швидше, ніж від алкоголю. Наркоман стає черствим, егоїстичним, дріб’язковим, дратівливим, йому байдужа доля близьких людей. Особливо згубно діють наркотики на підлітків і жіночий організм.

По-третє, наркомани - потенційні злочинці. Будь-яким шляхом наркоман намагається отримати свою дозу наркотику. Час, енергія йдуть на те, щоб дістати сам препарат або гроші на його придбання. Для досягнення цієї мети вони йдуть на все: брехню, насильство, крадіжки і навіть на вбивство.

В свою чергу і самі наркотики збуджують агресивність. Інколи, не маючи сили переносити „наркотичний голод”, наркомани намагаються покінчити із собою.

Чому підлітки бажають на собі випробувати дію наркотиків?

Цікавість. Статистика свідчить, що 60 відсотків молоді пристосувались до наркотиків через надмірне зацікавлення.

Слабка сила волі, невміння „встояти” в житті, страх „відколотися” від компанії.

Бездіяльність, відсутність повноцінного і змістовного життя, емоційна бідність породжує бажання „піддобрити” себе цигаркою, повеселитися за допомогою алкоголю, підбадьоритися наркотиками, а весь цей пошук гострих відчуттів може закінчитися плачевно, повернутися непоправною бідою.

Типова помилка в тому, що начебто наркоман може взяти себе в руки і припинити прийом наркотиків в будь-яку хвилину. Формула „Я попробую і кину” – найпоширеніша пастка.

Ні під яким видом, ні під якою пропозицією, ні через цікавість, сміливість чи з почуття товариськості - не вживайте наркотики! Пам’ятайте, що це не солодке заняття, не приємне проведення часу, а хвороба, яка майже не виліковується: страшна, виснажлива, руйнуюча!

За сприятливих умов наркоманія швидко поширюється серед населення. Стає заразною і розповсюджується на зразок епідемії. Хворий, як правило, намагається втягнути до вживання наркотиків ще когось. Такі властивості цієї хвороби, і ми повинні усвідомлювати небезпечність перебування хоча б одного наркомана в колективі учнів чи дорослих.

Дослідженнями встановлено, що наркоманія частіше розвивається у неврівноважених, психопатичних осіб, підлітків. Найчастіше зустрічається наркоманія морфійного типу. Шляхи введення наркотику в організм можуть бути різні: від вживання через рот - до внутрішньовенного введення. Найбільший ефект виражений при внутрішньовенному введенні. Колються у всі вени, початкуючі наркомани - у видимі, поверхневі в місцях ліктьових згинів. Вони пізніше западаються і їх легко помітити. Щоб приховати хворобу, наркомани з часом починають колотися в менш помітні місця.

Наркомани - молоді люди, середній вік яких ЗО років. Багато з них не досягнувши повноліття, хворіють недугами, характерними для людей похилого віку - серцевою і легеневою недостатністю, в них зношене серце, ламкі судини. В 16-20-літніх - вже набряклі сірі обличчя, випалі зуби та волосся.

Наркоманія страшна сама по собі. Людина, яка стала на цей шлях, рано чи пізно втрачає людську подобу. Крім цього, наркомани піддаються ще одній небезпеці - зараження венеричними хворобами, в тому числі і СНІДом.



Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) є одним з найтяжчих. Цю хворобу спричинює особливий збудник - вірус імунодефіциту людини (скорочено ВІЛ). Синдром набутого імунодефіциту був виявлений наприкінці 70-х на початку 80-х років ХХ-го століття, тобто зовсім недавно. Але вже на сьогодні захворювання, в тому числі й серед дітей, зареєстровано практично в усіх країнах світу. Не обминула біда й Україну і Рівненську область зокрема. Якщо до 1987 року в Україні на було взагалі зареєстровано ВІЛ-інфікованих, то сьогодні за рівнем поширення ВІЛ / СНІДу в Європі Україна, на жаль займає перше місце.

За статистикою Українського центру профілактики й боротьби зі СНІДом МОЗ України в нашій державі зареєстровано близько 117 тисяч заражених ВІЛ, серед них майже чотири тисячі дітей віком до 14 років. За останні шість років число нових випадків інфікування зросло майже вдвічі, захворюваність на СНІД збільшилася майже в 4 рази, а смертність від СНІДу у 3,8 раза. Щоденно в державі інфікується ВІЛ близько 40 осіб, а біля восьми громадян України помирають від СНІДу.

По Рівненській області кількість ВІЛ-інфікованих суттєво зросла. За сім місяців 2007 року у Рівненській області зареєстровано 420 ВІЛ-інфікованих осіб, 36 хворих на СНІД, 11 людей вже померло від СНІДу. Лікарі підозрюють, що насправді ВІЛ-інфікованих значно більше, але дехто з них про це навіть не здогадується.

Вже перші випадки захворювання показали, що досягнення людини неспроможні зупинити поширення цієї хвороби.

То що ж таке СНІД? Що ми про нього знаємо?

СНІД - особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини. Спричинюється специфічними вірусами, через що організм втрачає природну здатність протидіяти мікробам і знищувати злоякісні клітини крові - лімфоцити, які відповідають за захист людського організму від дії різноманітних мікробів і розвитку пухлин. Імунітет організму повільно, протягом багатьох місяців, років знижується і ще призводить до виникнення різних захворювань, передусім інфекційних, що уражають легені, органи травлення, шкіру, нервову систему тощо. Смерть настає саме від цих захворювань, а не від СНІДу.

Основними шляхами зараження ВІЛ інфекцією є:

- статевий;

- під час переливання донорської крові, зараженої вірусом

імунодефіциту;

- при використанні нестерильного медичного інструментарію

(шприців, системи для переливання крові, крапельниць та ін.);

- від матері (хворої або вірусоносія) дитини до, під час або

після пологів.

Усі інші шляхи інфекції при СНІДі не мають значення, оскільки при ньому, як правило, в організм потрапляє незначна кількість вірусу і зараження не відбувається. Отже, хвороба не передається через рукостискання, поцілунки, їжу, предмети домашнього вжитку, спортивні предмети, при купанні в басейні, душі, через спілкування з домашніми тваринами, при догляді за хворими на СНІД. Не приймають участі в його передачі і кровососні комахи, (комарі, клопи, кліщі тощо). Хоча після укусу зараженої СНІДом в організмі кровососів вірус деякий час зберігається, зараження ним здорової людини не відбудеться через те, що кровососи тільки висмоктують кров, а не вводять її під час укусу в організм людини.

Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів інфекції може бути як коротким - 4-5 тижнів, так і дуже довгим - декілька років. У середньому через 2-8 тижнів після інфікування в крові таких людей з’являються специфічні утворення, так звані антитіла проти ВІЛ, але в деяких випадках ці антитіла з’являються значно пізніше, а у 2/3 хворих взагалі може бути безсимптомна стадія перебігу хвороби протягом 1,5-5 років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини. Особливо небезпечним є те, що вірус уражає і клітини центральної нервової системи.

На початку інфекційного процесу людина почуває себе практично здоровою і не підозрює про свою недугу. Що повинно викликати занепокоєність у зміні стану здоров’я? Насамперед, збільшення лімфатичних вузлів, причому практично одночасно у кількох місцях - на шиї, у ліктьових згинах, під руками, у паху, а також прогресуюча втрата ваги (понад 10%, незважаючи на збереження колишнього режиму харчування, часті гнійні і запальні ураження слизової оболонки рота, шкіри, статевих органів, підвищення температури тіла, що тримається більше як місяць без будь-якої причини. Незалежно від того, чи є клінічні прояви чи ні, ВІЛ - інфікована людина є джерелом зараження іншої людини. Хто не може бути найімовірнішим вірусоносієм? - це так звані групи ризику. До них належать: гомосексуалісти (бісексуали), наркомани, що вводять наркотики внутрівенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів. Групою ризику є також новонароджені, матері яких ВІЛ - інфіковані або хворі на СНІД. Але було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед групи ризику. А ризик інфікування на ВІЛ з більшою чи меншою ймовірністю загрожує кожній людині.

Таким чином, над планетою вирує пожежа під назвою СНІД. Як можна загасити цю пожежу і чи не загине цивілізація? Всесвітня організація охорони здоров’я розробила глобальну програму боротьби зі СНІДом. Серед медичних заходів, передбачених цією програмою, велике значення мають санітарно-профілактичні. В усіх країнах світу запроваджено жорсткий лабораторний контроль донорської і плацентарної крові, її препаратів, а також різних органів, що відбираються для трансплантації. У лікарнях і поліклініках ведеться контроль за стерилізацією ріжучих, колючих та інших інструментів. Треба наголосити, що збудник СНІДу не стійки в умовах зовнішнього середовища і чутливий до температури. Так, при температурі +56,+68 градусів вірус гине протягом 20 хв., а при температурі +100 градусів - миттєво. Вірус відносно швидко знищується основними антисептиками і дезінфектантами: 0,33 розчин перекису водню, 50% спиртом, але він відносно стійкий до ультрафіолетових променів. Якщо ВІЛ потрапляє у кров людини, знищити або вивести його з організму на сьогодні неможливо.

В умовах відсутності ефективних вакцин та лікарських засобів кращими ліками від зараження можуть бути наші знання про шляхи і поширення вірусу СНІДу та засоби його попереджання. Перш за все, уникайте користування предметами, що можуть поранити шкіру. Для ін’єкції використовуйте одноразові шприци. Такі індивідуальні речі, як лезо для гоління та зубні щітки можуть стати джерелом інфікування, якщо міститимуть залишки зараженої крові, тож подумайте, чи варто ділити їх ще з кимсь? І головне - пам'ятайте, що основний шлях зараження - статевий. Уберегти нас від СНІДу може тільки наша власна обачність.

Якщо діагноз СНІДу підтверджений результатами лабораторного дослідження, то згідно з Законом України „Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення”, Кримінальним і Кримінально-процесуальним кодексами України інфікований ВІЛ чи хворий на СНІД зобов’язаний вжити заходів щодо запобігання поширенню інфекції, повідомивши осіб, які були з ним у статевих контактах, про можливість їх зараження. Свідоме зараження ВІЛ особою, яка знала про наявність у неї інфекції, зумовленої цим вірусом, карається позбавленням волі на терміном до 8 років.

ВІЛ-інфекція - проблема не менш соціальна, ніж медична, ВІЛ-інфіковані особи та хворі на СНІД потребують соціального захисту, милосердя і співчуття, шанобливого ставлення до людської гідності, гуманного відношення з боку суспільства. Вони мають право на професійну діяльність за обраним фахом, за винятком роботи за спеціальностями та на посадах, встановлених спеціальним переліком; на безкоштовне забезпечення ліками; безкоштовний проїзд до місця лікування й назад за рахунок лікувальної установи, яка видала направлення; на користування ізольованою житловою кімнатою. Особам, зараження яких сталося внаслідок медичних маніпуляцій, встановлюється пенсійне забезпечення та право на першочергове одержання житла.

Гуманне суспільство повинне проявляти максимум співчуття і милосердя до людей хворих на СНІД. Людство вже пройшло шлях від страху і бажання ізолювати хворих та інфікованих ВІЛ до розуміння, що ці люди потребують допомоги і підтримки самого суспільства. То ж будьмо доброзичливими до тих, хто зазнав удару смертельного вірусу.

У Законі України „Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення” викладено умови та порядок медичного огляду з метою виявлення зараження ВІЛ. Обстежуваним гарантується безпека медичного огляду, його добровільність, анонімність та конфіденційність інформації про результати огляду на виявлення зараження ВІЛ. Обов’язковому медичному огляду підлягають особи, які займаються проституцією, наркомани, які вводять наркотичні речовини шляхом ін’єкцій. Відомості про зараження тієї чи іншої особи ВІЛ або захворювання її на СНІД становлять таємницю.

2002 рік Указом Президента України був оголошений роком боротьби зі СНІДом. З 1 січня по 31 грудня цього року в рамках довготермінової програми „Червоний Хрест проти туберкульозу і СНІДу” проходила Всеукраїнська акція „Молодь Червоного Хреста проти розповсюдження епідемії ВІЛ-СНІДу в Україні”.

В обласному та районних центрах створено служби профілактики ВІЛ-інфекції. Якщо вас хвилюють проблеми СНІДу, за консультацією Ви можете звернутися в поліклініку за місцем проживання. Анонімність гарантується законом.

Сьогодні в Україні вже стала доступною антиретровірусна терапія (АРВ-терапія), яка хоч і не виліковує від ВІЛ-інфекції, але значно покращує стан життя ВІЛ-інфікованих на стадії СНІДу.

Кожна людина повинна до кінця усвідомити всю небезпеку, яку несе СНІД і зробити все можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких та рідних від цієї страшної інфекції, бо СНІД може увійти практично в кожен дім, кожну сім’ю. Пам’ятайте: єдина людина, що може вберегти вас від СНІДу - це ви самі!

Кiлькiсть переглядiв: 190

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.